КОРИСНІ ПОРАДИ БАТЬКАМ, ЩО ПІКЛУЮТЬСЯ ПРО РОЗУМОВЕ ЗДОРОВ'Я І ЩАСТЯ СВОЇХ ДІТЕЙ
1. Створіть усну і безпечну психологічну базу дитині в його пошуках, до якої він міг би повертатися, якщо буде наляканий власними відкриттями.
2. Підтримуйте здібності дитини до творчості і виявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте несхвальної оцінки творчих спроб дитини. (Не слід говорити дитині, як його витвір можна поліпшити: «Це непогано, але могло бути набагато краще, якби...» У цьому випадку, як би не старалася дитина, результат усе рівно недостатньо добрий.)
3. Будьте терпимі до дивних ідей, поважайте зацікавленість, питання та ідеї дитини. Намагайтеся відповідати на всі питання, навіть якщо вони здаються дивними.
4. Залишайте дитину однією і дозволяйте їй, якщо вона того бажає, самій займатися своїми справами. Надлишок «шефства» може утруднити творчість. (Бажання і цілі дітей належать їм самим, а батьківська допомога може часом сприйматися як «порушення границь» особистості. Навіть дуже маленькі обдаровані діти чинять завзятий опір батькам, що занадто наполегливі у своєму прагненні розділити з дитиною радість живої творчої уяви.)
5. Допомагайте дитині учитися будувати його систему цінностей, не обов'язково засновану на його власних поглядах, щоб він міг поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями і їх носіями. Таким чином, він у свою чергу буде і сам цінуватися іншими.
6. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, любов, повага до себе і навколишніх), оскільки людина, енергія якої спрямована в основному на одні потреби, менш здатна досягти висот самовираження.
7. Допомагайте їй справлятися з розчаруванням і сумнівом, коли він залишається один у процесі незрозумілого одноліткам творчого пошуку: нехай він збереже свій творчий імпульс знаходячи нагороду в собі самому і менше переживаючи про своє визнання навколишніми. Визнання, нехай і не швидко, але прийде. (Це щоденники й автобіографії відомих творчих особистостей можуть допомогти дитині зрозуміти, що він не самотній у своїй боротьбі. Щоправда, офіційні біографії, написані захопленими учнями, схильні применшувати ексцентричність і відчуження великих творців.)
8. Поясніть, що на багато його питань не завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібен час, а з його сторони - терпіння. Дитина повинна навчитися жити в інтелектуальній напрузі, не відриваючись від ідей, що його створюють.
9. Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак його поведінка не повинне виходити за рамки пристойного. (Гостра словесна карикатура на знайомого може бути дуже точною та веселою, але і дуже недоброю.)
10. Допомагайте дитині глибше пізнавати себе, щоб не упустити скороминущу (підсвідому) ідею. Виявляйте симпатію до його перших незграбних спроб виразити таку ідею словами і зробити її зрозумілою для навколишніх.
Є деякі підстави думати, що такі напівсвідомі фантазії є такими, що напівоформилися, є не досить чітким джерелом інтимного творчого натхнення.
11. Знаходьте слова підтримки для нових творчих починань дитини, уникайте критикувати перші, незважаючи на те, що вони були і невдалі. Відносьтеся до них із симпатією і теплотою: дитина прагне діяти не тільки для себе, але і для тих, кого любить.
12. Допомагайте дитині стати «розумним авантюристом», часом покладатися в пізнанні на ризик і інтуїцію: найбільше імовірно, що саме це допоможе зробити дійсне відкриття.
13. Підтримуйте необхідну для творчості атмосферу, допомагаючи дитині уникнути суспільного несхвалення, зменшити соціальні тертя і справитися з негативною реакцією однолітків. Таким чином, він зможе стати конструктивним, скоріше чим неконструктивним нонконформістом. Чим ширше ми відкриваємо можливості для конструктивної творчості, тим щільніше закриваються клапани деструктивного поведінка. Дитина, позбавлена позитивного творчого виходу, може направити свою творчу енергію в зовсім небажаному напрямку.
14. Неодмінно постарайтеся знайти дитині компаньйона такого ж віку і таких же здібностей. Для дитини шкільного віку дуже важливо мати друга того ж віку і статі. Обдарована дівчинка повинна знати сотню дітей, щоб знайти одну дитину, схожу на неї. Якщо ця сота дитина виявляється хлопчиком - проблеми не кінчаються, оскільки непорушним правилом шкільних і дворових майданчиків є одностатеве групування. Їй потрібна дівчинка, який може бути 8 років, але мислить вона як 11-літня. Батькам, можливо, доведеться об'їздити всі околиці, але це краще, ніж дозволити дитині зануритися в самотності і уникати спілкування.
Знайте, що, якщо дитина в початкових класах занадто захоплюється своїми заняттями і не має друзів, виходить, вона не знайшла собі рівних.
Джон Гауен.
АДАПТАЦІЯ ПЕРШОКЛАСНИКІВ
Як можуть допомогти батьки?
1. Пояснити дитині, що означає «бути школярем» та для чого це потрібно. Розповідати про школу, про існуючі в ній правила, щоб дитина була обізнана і, відповідно, відчувала себе впевнено, не боялася і не сумнівалася у своїх здібностях.
2. Продумати режим дня і суворо його дотримуватися.
3. Навчити першокласника задавати вчителю питання (не боятися і т.д.).
4. Розвивати навички емоційного контролю, вміння підкорятися правилам.
5. Пояснити, що означає «акуратно», «старанно», формувати самооцінку.
6. Розвивати комунікабельні здібності.
7. Підтримувати бажання вчитися.
8. Вислуховувати уважно дитину, радити, як діяти в тій чи іншій ситуації.
9. Активно взаємодіяти з учителем і шкільним психологом.
Рекомендації батькам:
1. Безумовно приймайте свою дитину.
2. Активно слухайте її переживання, думки.
3. Якнайчастіше спілкуйтеся з нею, займайтеся, читайте, грайте, пишіть один одному листи та записки.
4. Не втручайтесь у її заняття, що їй по плечу.
5. Допомагайте, коли просить.
6. Підтримуйте та відзначайте її успіхи.
7. Розповідайте про свої проблеми, діліться своїми почуттями.
8. Вирішуйте конфлікти мирно.
9. Використовуйте у спілкуванні фрази, що викликають позитивні емоції.
10. Обіймайте та цілуйте один одного не менше чотирьох разів на день.
Як підтримати дитину в період адаптації до школи?
Дуже важливо піклуватись про те, щоб створити дитині ситуацію з гарантованим успіхом. Можливо, це буде вимагати від батьків деякої зміни вимог до дитини, але справа того варта.
Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків.
Отже, для того, щоб підтримати дитину, необхідно:
1. Спиратись на сильні сторони дитини.
2. Уникати підкреслення невдач дитини.
3. Показувати, що ви задоволені дитиною.
4. Вміти і бажати демонструвати любов до дитини.
5. Вміти допомогти дитині поділити великі завдання на частини, з якими вона може впоратись.
6. Проводити більше часу з дитиною.
7. У стосунках з дитиною активно використовувати гумор.
8. Знати про всі спроби дитини, які вона здійснила, щоб справитись із завданням.
9. Вміти взаємодіяти з дитиною.
10. Дозволяти дитині самій розв'язувати проблеми там, де це можливо.
11. Уникати дисциплінарних заохочень і покарань.
12. Приймати індивідуальність дитини.
13. Проявляти емпатію (розуміння стосунків, почуттів, психічних станів іншої особи) і віру у вашу дитину.
При спілкуванні з дітьми не слід уживати такі, наприклад, висловлювання:
Я тисячу разів казав тобі, що...
Скільки разів треба повторювати...
Про що ти тільки думаєш...
Невже тобі важко запам'ятати, що...
Ти стаєш...
Ти такий же, як...
Відчепись, ніколи мені...
Чому Олена (Настя, Ліля і т. д.) така, а ти - ні...
При спілкуванні з дітьми бажане вживання таких висловлювань:
Ти в мене найрозумніший (красивий і т. д.).
Як добре, що в мене є ти.
Ти в мене молодець.
Я тебе дуже люблю.
Як ти добре це зробив, навчи й мене.
Дякую тобі, я тобі дуже вдячна.
Якби не ти, я б ніколи з цим не справився.
Постарайтесь використовувати перераховані бажані висловлювання якнайчастіше.
АДАПТАЦІЯ УЧНІВ ДО СЕРЕДНЬОЇ ЛАНКИ ШКОЛИ
Перехід учнів в середню ланку школи породжує ряд проблем. В силу індивідуальних психофізіологічних особливостей особистості десятирічної дитини, процес пристосування до нових умов у кожного школяра проходить по-різному. Він може тривати від кількох днів, тижнів до кількох місяців чи навіть, року, може бути легким і швидкоплинним, а може видатись затяжним і складним. Варто звернути увагу на те, що п’ятикласники стоять на межі зміни провідної діяльності: від учбової (у молодшому шкільному віці) до спілкування з ровесниками (підлітковий вік). Підлітковий вік – це один з найважливіших етапів життя людини, нестабільний та ранимий.
Підлітки особливо чутливі до того, як ставляться до них однолітки. Сама підліткова криза не має симптомів хвороби, але може у гострій стадії сприяти виникненню акцентуацій, неврозів. Ефективність процесу шкільної адаптації значною мірою визначає успішність навчальної діяльності, збереження фізичного і психічного здоров’я дитини.
Ігнорування ускладнень процесу адаптації може призвести до дезадаптації школяра, проявами якої є:
• зниження рівня успішності;
• підвищена тривожність, збудженість, роздратованість, рухливість;
• низька концентрація уваги;
• проблеми з поведінкою;
• прояви агресії щодо дорослих та ровесників
Будь-які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних учбових знань, дій, навичок. Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.
Рекомендації для батьків:
• Допомагайте школяреві у навчанні, особливо у виконанні домашніх завдань.
• Розвивайте пізнавальну сферу дитини (увагу, мислення, пам’ять), грайте з нею в ігри на розвиток спостережливості, розв’язуйте кросворди, шаради головоломки.
• Розвивайте волю дитини, привчайте її до режиму дня. Використовуйте гумор, але не сарказм та насмішки.
• Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, особливо якщо вона в чомусь є менш успішною, ніж інші діти.
• Підвищуйте самооцінку дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що.
• Не ставте до дитини завищених вимог, намагайтеся робити їй якнайменше зауважень, використовуйте покарання лише в крайніх випадках.
• Використовуйте покарання лише в крайніх випадках.
• Будьте дитині прикладом для наслідування.
• Підтримуйте адекватну самооцінку, формуйте реальні уявлення про свої здібності та можливості.
Рекомендації батькам з успішної адаптації п’ятикласників до нових умов навчання
1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.
2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.
3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.
4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.
5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.
6. Не слід одразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.
7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.
8. Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.
9. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.
10. У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.
11. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.
12. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.
13. Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.
14. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.
15. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.
Портрет агресивної дитини:
1. втрачає контроль над собою;
2. сперечається та свариться з дорослими, однолітками;
3. відмовляється дотримуватися правил;
4. навмисно дратує людей;
5. звинувачує інших у своїх помилках;
6. гнівається та відмовляється зробити що-небудь на прохання дорослих або однолітків;
7. мстить іншим дітям;
8. швидко дратується і реагує на різні дії оточуючих;
9. б’ється, кусається, дряпається, руйнує речі, ображає, свариться, дражниться.
Портрет тривожної дитини:
1. постійна стривоженість;
2. трудність, іноді неможливість сконцентруватися на чому-небудь;
3. м’язове напруження;
4. дратівливість;
5. занижена самооцінка;
6. порушення сну;
7. боязнь нового, невідомого.
Портрет гіперактивної дитини:
1. несподівана, їй важко довго утримувати увагу;
2. непосидюча, дуже говірка;
3. з великим ентузіазмом береться за завдання, але так і не завершує їх;
4. починає відповідати, недослухавши запитання;
5. не здатна дочекатися своєї черги, часто втручається, перебиває.
6. погано зосереджує увагу;
7. не може контролювати і регулювати свої дії. Поведінка слабо керована правилами.
Портрет сором’язливої дитини:
1. хворобливо реагує на зміни в її житті;
2. зазнає страху перед чужими людьми і новою обстановкою;
3. непомітна в групі, легко піддається впливу активних;
4. відмовляється від спілкування з однолітками;
5. нічого не може робити у присутності сторонніх, починає заїкатися;
6. червоніє, коли до неї звертаються;
7. прагне знайти будь-який затишний куточок.
Портрет аутичної дитини:
1. порушений «комплекс пожвавлення»;
2. здається відчуженою, байдужою до оточення;
3. уникає контактів з навколишніми людьми;
4. віддає перевагу самотності;
5. дотримується певних ритуалів у кожній дрібниці;
6. швидко все схоплюючи, не може реалізувати свої здібності;
7. щонайменші зміни в її житті стають травмуючим чинником і можуть спровокувати замкненість або агресію.
Правила роботи з сором’язливими дітьми
1. Бути дуже делікатними, ніжними з дитиною.
2. Не використовувати авторитарний метод виховання і навчання.
3. Підвищувати рівень її самооцінки, формувати впевненість у собі, учити самоповаги.
4. Допомогти їй знайти те, у чому вона перевершувала б однолітків.
5. Не створювати такі ситуації, в яких дитина почувалася б неповноцінною і була об’єктом жартів та глузувань.
6. Заохочувати ігри з однолітками, допомогти знайти друга-захисника.
7. Не перетворювати дитину в Попелюшку.
8. Не критикувати вголос її інтелектуальні здібності.
9. Не порівнювати зовнішній вигляд дитини з виглядом інших.
10. Дитина має відчувати, що вона неповторна.
11. Любити, співчувати, підтримувати дитину.
12. Зробити так, щоб довіра з’єднала вас і її.
Правила роботи з аутичними дітьми
1. Встановити особливий, теплий емоційний контакт із дитиною.
2. Не залишати на самоті із самим собою, шукати їй друзів.
3. Намагатися викликати в дитини потребу емоційного спілкування і навчити відчувати радість від нього.
4. Допомогти здобути побутові навички й навички самообслуговування.
5. Зацікавити грою і навчити гратися іграшками в рольові ігри.
6. Учити замінювати монологи діалогами.
7. Визначити причини страхів і ліквідувати їх раз і назавжди, підбадьорювати дитину, коли вона відчуває страх.
8. Придумувати ситуації, в яких дитина тріумфувала б над страхом.
9. шукати шляхи, які допоможуть розвивати мовлення дитини, наблизивши її до вікового.
10. Не руйнувати ритуали, а повністю опиратися на них, прагнучи допомогти, тому що зазвичай лише завдяки їм дитина здатна пристосуватися до дійсності.
11. Дозувати все нове в розумних межах.
12. Проконсультуватись у психоневролога.
